Вступ: Нещодавня попередня торговельна угода між Сполученими Штатами та Китаєм, хоч і відводить загрозу повного розвалу торговельних відносин між двома найбільшими економіками світу, все ж створює більше проблем, ніж вирішує. Ця домовленість, яку президент Дональд Трамп назвав “великою угодою”, потребує остаточних погоджень з обох сторін.
Деталі угоди та їхній вплив: Незважаючи на те, що не всі деталі угоди розкриті, відома інформація свідчить про те, що вона може завдати шкоди обом економікам і не вирішить таких нагальних проблем, як домінування Китаю в ланцюгу поставок рідкісноземельних металів.
Згідно з угодою, США запровадять 55% мито на імпорт з Китаю, тоді як Китай зможе стягувати 10% мита на свої покупки зі Сполучених Штатів. Це значне збільшення тарифів порівняно з 25% митом, що діяло на імпорт з Китаю, коли Трамп повернувся до Білого дому наприкінці січня.
Такі високі тарифи, ймовірно, призведуть до скорочення обсягів торгівлі, зростання інфляції в США та зниження економічного зростання в обох країнах. Якщо Пекін збереже 10% мито на імпорт американських енергетичних товарів, це може призвести до того, що практично жодна американська сира нафта, вугілля чи скраплений природний газ не потрапить до Китаю. Це усуне один з небагатьох продуктів, які Китай може купувати у великих кількостях у США.
Також виникає питання, чи будуть тарифи достатніми для стимулювання виробництва в Сполучених Штатах, чи вони просто призведуть до переміщення частини виробництва з Китаю в країни з нижчими імпортними митами.
Рідкісноземельні метали: Проблема, що залишається: Президент Трамп згадував рідкісноземельні метали, говорячи про торговельну угоду, зазначивши, що Китай “авансом” надаватиме ці метали, які використовуються в широкому спектрі електроніки та транспортних засобів. Однак угода мало що робить для вирішення основної проблеми з рідкісноземельними металами, магнітами та іншими рафінованими металами, такими як літій та кобальт, де китайські ланцюги поставок домінують.
В кращому випадку, ця угода є тимчасовим рішенням, що дозволяє уникнути негайної кризи у виробництві в Сполучених Штатах, але залишає відкритою можливість того, що Пекін знову загрожуватиме поставками, якщо в майбутньому виникнуть проблеми між двома сторонами. Китай контролює 85% світового переробки рідкісноземельних металів. Ця ситуація досі значною мірою приносила користь західним компаніям, оскільки вони могли отримувати метали за значно нижчими цінами, ніж якби вони намагалися самостійно видобувати та переробляти ці елементи.
Критичні мінерали: Ширша проблема: Рідкісноземельні метали є прикладом ширшої проблеми з так званими критичними мінералами. Призначити мінерал “критичним” – це добре, але якщо нічого не робити для забезпечення ланцюга поставок, то справді варто поставити під сумнів, наскільки “критичним” є цей мінерал.
Насправді, рідкісноземельні метали не такі вже й рідкісні, хоча знайти економічно вигідні родовища є складним завданням. Те ж саме стосується літію, міді, кобальту, вольфраму та ряду інших металів, які багато урядів визначають як критичні.
Проте розробка ланцюгів поставок для цих мінералів та рафінованих металів поза межами Китаю є дорогою, і досі західні країни та компанії не бажали виділяти кошти. Компанії не будуть розробляти нові шахти та переробні заводи, якщо їм доведеться конкурувати з Китаєм за ринковими цінами, оскільки дуже мало проектів були б економічно вигідними.
Уряди повільно розробляють політику, яка б підтримувала нові ланцюги поставок, наприклад, гарантуючи збут за цінами, достатньо високими для виправдання інвестицій, або надаючи позики чи інші стимули. Це означає, що світ залишається залежним від Китаю щодо цих металів, і, ймовірно, залишатиметься таким, доки уряди не почнуть діяти, а не лише говорити.
Китайська стратегія: Варто також зазначити, що Китай виніс уроки з останніх переговорів з адміністрацією Трампа. Як, можливо, сам Трамп сказав, Сполучені Штати не тримають усі карти, і Пекін також має кілька тузів у рукаві.
Небезпека завжди полягає в тому, щоб переоцінити свою руку. Якщо Пекін продовжуватиме використовувати рідкісноземельні метали як козир, він ризикує, що Захід виділить кошти на будівництво власного ланцюга поставок.
Висновок: Торговельна угода між США та Китаєм є складним компромісом, який тимчасово знімає напругу, але не вирішує глибинних проблем. Для стабільного розвитку світової економіки та забезпечення національної безпеки критично важливо, щоб західні країни розробили стратегію диверсифікації своїх ланцюгів поставок, особливо щодо критичних мінералів.
